Вітер...
Знову відчуваю його ніжний поцілунок на своєму обличчі
Знову упиваюся його п'янким диханням
Він пестить моє волосся,грається гіллям,зриває пахучі суцвіття...
Сьогодні від такий ніжний,а завтра,завтра-грізний,брутально сильний
Він непереможний!
Своїм палючим подихом нищить усе,губить,ламає
Він всемогутній і такий ніжний водночас...
Інколи запалює в душі багаття сили й мужності,підносить,окрилює,дарує ейфорію,створює ілюзію польоту...
Інколи пестить,осушує і утирає сльози,дає наснагу,примушує боротись,змушує піднятись,перешкоджаючи падінню
Він дме...А дні без нього здаються пустими...
Він вічний поводир,вічний супутник грози...
І коли вітер,грім та блискавка зливаються у своєму танку,то вже нічого не має значення,навіть сонцю з цим не зрівнятись
Їх одвічна музика змушує серце битись швидче,вона зачаровує
Він несе сніжинки,створюючи справжню зимову казку...
Він піднімає воду,породжує бурхливі і грізні хвилі...
Він дає рух вітрилам,наповнює їх часткою своєї сили...
Він зриває багряне листя,змушує його кружляти над землею...
Він-найкращий друг і лютий ворог...
Він-початок, він-кінець...
П'янкий аромат квітів,зимова прохолода,весняна свіжість,літня ніжність...
Це все Він, Він єдиний, мій ВІТЕР....